Біографія

Народився 11 грудня 1950 р. у с. Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області в сім’ї службовців.

У 1970 році закінчив Чернівецький технікум залізничного транспорту.

Навчався у вищій школі та Академії МВС.

В органах внутрішніх справ з 1973 р. За цей час зробив стрімку кар’єру від інспектора до заступника міністра внутрішніх справ України, генерала-лейтенанта міліції;

У 1975 році закінчив Львівську середню спеціальну школу міліції МВС СРСР, у 1980 році – Київську вищу школу МВС СРСР ім. Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю „Правознавство” та отримав кваліфікацію юриста, у 1984 – Ордена Трудового Червоного Прапора Академію МВС СРСР. Отримав кваліфікацію юриста-організатора в сфері правопорядку;

07.1970 – 11.1970 – оглядач вагонів відділу вагонного господарства Тернопільського відділення Львівської залізничної дороги, м. Львів;

11.1970 – 11.1972 – служба у Збройних Силах;

12.1972 – 09.1973 – оглядач вагонів відділу вагонного господарства Тернопільського відділення Львівської залізничної дороги, м. Львів;

10.1973 – 09.1975 – курсант спеціальної середньої школи міліції МВС, м. Львів;

09.1975 – 02.1978 – інспектор, старший інспектор відділу внутрішніх справ Ленінського РВ УВС м.Чернівців;

02.1978 – 07.1982 – старший інспектор, начальник відділу карного розшуку управління внутрішніх справ Чернівецького облвиконкому, м. Чернівці;

07.1982 – 12.1983 – слухач Академії МВС СРСР, м. Москва;

12.1983 – 05.1986 – заступник начальника відділу внутрішніх справ Ленінського райвиконкому м.Чернівців;

05.1986 – 06.1992 – заступник, начальник відділу карного розшуку УВС Чернівецького облвиконкому, м. Чернівці;

06.1992 – 12.1995 – перший заступник начальника управління-начальник кримінальної міліції УВС у Чернівецькій області, м. Чернівці;

12.1995 – 10.1997 – начальник управління МВС України у Закарпатській області

м. Ужгород;

«У Криму, на Закарпатті, у Дніпропетровську я весь час ходив на роботу пішки, часто прогулювався містом. Вважаю, що для керівників мого рангу не достойно ховатися за охоронців. Які б лихі часи не були, керівник не повинен відмежовуватися від власного народу». «Після приходу Москаля на Закарпаття область стрімко втратила славу «української Сицилії» — так звана місцева мафія швидко сіла в тюрму, виїхала за межі області, або була розстріляна конкурентами. Мафії не лишилося, лишився Москаль, який в одному з інтервью заявив: «Все, хлопці, я свою роботу зробив, далі робіть, що знаєте».  «Після закарпатської одісеї Москаля кримінальні авторитети СНД вирішили, що варто заборонити «сходки» в Мукачеві, тому що незрозуміло, що буде – чи то посадять, чи то свої розстріляють, чи то Москаль прийде…»

10.1997 – 05.2000 – заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим,

м. Сімферополь;

“В Криму після роботи секретар перемикала службовий телефон на мій домашній номер, і починалися дзвінки: “Та хто ти такий? Забагато береш на себе. Та ми тебе грохнемо!” Я їм: “Будь ласка, нема питань. Завтра увечері повертаюся додому старим маршрутом, охорони нема. Підходьте, розберемося”. Ці дзвінки були розраховані на людей зі слабкими нервами і скоро припинилися». «В начале 90-х на полуострове происходили те же самые процессы, что и по всей Украине: стрелки, разборки, авторитеты – все то, что милиция обозначала емкой аббревиатурой – ОПГ, а народ называл попросту – беспредел. Только в Крыму – так же, как в Киеве – это движение приобрело небывалый размах. Названия крымских группировок гремели по всей Украине: Башмаки, Сейлем, Дзюбы, Имдат знали все. Это были настоящие криминальные бандформирования: хорошо организованные, структурированные и великолепно вооруженные». «Коли я залишав Крим, нікого вже не було – багато повтікали, стосовно багатьох були плани «документувати», багато хто «сидів» у слідчому ізоляторі й чекав своєї долі», — говорив тоді Геннадій Москаль. «А один кримінальний авторитет сказав мені: «До вас претензій нема, ви – мочили всіх, не тільки наших»».

05.2000 – 06.2001 – заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник управління МВС України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ;

06.2001 – 09.2002 – голова Закарпатської обласної державної адміністрації,

м. Ужгород;

10.2002 – 02.2005 – голова Державного комітету України у справах національностей та міграції, м. Київ;

02.2005 – 11.2005 – заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник кримінальної міліції, м. Київ; «Я готовий, як у Велику Вітчизняну, витягти, як комісар,  пістолета з кобури, вибігти з окопу з криком «Ура! В наступ!», але хто побіжить за мною, хто? Буду відстрілюватися до останнього патрону, це я гарантую».

11.2005 – 04.2006 – голова Луганської облдержадміністрації;

З 22.04.2006 – Постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим.

9 січня 2007 р. призначений заступником голови Служби безпеки України. Восени того ж року на дострокових парламентских віборах став народним депутатом Верховної ради (6-го скликання), членом фракції «Наша Україна—Народна самооборона» (41 номер в списку). Перший заступник голови комітету з питань боротьби з організованною злочинністю і корупцією.

У 2012 році обраний народним депутатом України 7-го скликання. Член фракції “Батьківщина” (50-й номер у списку), перший заступник голови комітету з питань боротьби з організованною злочинністю і корупцією.

18 вересня 2014 року Указом Президента України Петра Порошенка № 736/2014 призначений головою Луганської обласної державної адміністрації.

З 5 березня 2015 року – керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.

15 липня 2015 року Указом Президента України Петра Порошенка №430/2015 призначений головою Закарпатської обласної державної адміністрації. 

Геннадій Москаль одружений, має доньку та двох онуків. Науковий ступінь – кандидат юридичних наук, вчене звання – доцент.

Нагороджений орденами “За заслуги” 3, 2 та 1 ступеня, а також іншими державними нагородами СРСР та України.

Громадська робота – президент Чернівецького автомобільнго клубу “Буковина”, депутат Закарпатської обласної ради;

У роботі з колегами цінує перш за все професіоналізм та почуття гумору.

“Я часто говорю своїм підлеглим: вам не пощастило з начальником, бо я не займаюся ні футболом, ні хокеєм, не граю в шахи, більярд, не ходжу на риболовлю, полювання і не парюся масово в банях. Мене цікавить і поглинає лише робота, на інше просто не вистачає часу. Робіть висновки одразу, бо потім буде пізно”.

За високий професіоналізм, прямолінійність та некабінетний стиль роботи Геннадій Москаль користується величезним авторитетом у підлеглих і популярністю в оточуючих.

Найдорожчим для себе вважає незаплямовану репутацію.