“Гена і Вовк”

Наталя Лебідь

«Зараз напишу вуйкові у Парагвай – хай робить виклик, у країні, де Конституція не одна для всіх, жити неможливо», – заявив в інтерв’ю «Обозревателю» народний депутат-нунсівець Геннадій Москаль. Намір емігрувати до Парагваю у Москаля визрів недарма: нардеп образився на те, що йому не дозволили представляти в суді інтереси однопартійця Юрія Луценка, тоді як інший опозиційний парламентар – Сергій Власенко – в аналогічній ситуації добився права захищати Юлію Тимошенко. Нагадаємо, що й у Власенка не все вийшло з першого разу: прокуратура не визнавала в ньому захисника, мотивуючи це тим, що народний депутат України не може займатися іншою (окрім депутатської) оплачуваною діяльністю. У випадку Москаля задіяний інший контраргумент: прокуратура, мовляв, все що сподівається допитати його як свідка по справі колишнього міністра МВС, тож Москаль не може виступати відразу в двох іпостасях. Дещо з цього всього вирішив прояснити для себе «Обозреватель», подзвонивши нардепу.

– Пане Геннадію, чому ви вважаєте, що саме ви можете якнайкраще представляти інтереси Луценка?

– Це конституційне право підсудного – обирати собі захисника. А чому Луценко зупинився саме на мені? Тому що у справі є багато дурниць, причому по всіх трьох епізодах. Зайдіть в Інтернет і знайдіть там бодай один законодавчий акт, який регулює поняття «святкові заходи» (Москаль має на увазі, що Луценкові, зокрема, інкримінують надто пишне відзначання Дня міліції у 2008 та 2009 роках. – Авт.). Ніде в жодному законі не виписано, що таке святковий захід. Це може бути день народження, весілля, хрестини… Але якщо президентом України встановлено, що 20 грудня – День міліції, то це державне свято, а не святковий захід. Акти президента є чинними і підлягають виконання на всій території України…

– Даруйте, переб’ю вас, бо втрачаю логіку розмови… Отже, ви хотіли захищати Луценка тому, що добре орієнтуєтесь у таких нюансах і знаєте, як побудувати лінію захисту?

– Не я хотів… Я не можу прийти до суду і сказати, що хочу представляти інтереси Луценка. Ініціатива має походити саме від нього.

– А він на суді казав зворотне: що ініціатива походила від вас…

– Ну так він зі мною переговорив, і я сказав, що я не заперечую…

– Гаразд. Давайте перейдемо до головного. На суді Луценко також сказав буквально наступне: «Сьогодні ми дізнаємося, чи боїться Москаля суд, бо саме він озвучив інформацію про наявність справи проти судді Вовка». Так що там за справа і який компромат на Вовка ви маєте?

– Ніякого я компромату не маю, крім того, який є, мабуть, і у вас. У 2009 році прокуратура міста Києва розповсюдила інформацію про те, що вона порушила кримінальну справу проти судді Печерського суду (прізвище вони, щоправда, не вказали) за незаконне виділення йому ряду земельних ділянок – і на Французькому бульварі в Одесі, і в Харківській області… Все це я знайшов в Інтернеті. А потім прийшли люди – джерела я розкривати не буду – і сказали мені, що все це стосується судді Вовка. В мене виникло закономірне питання, актуальне з часів Чернишевського: «а судді хто?»… Як може Луценка судити людина, проти якої він збирав матеріали?

– А якщо це не той суддя? Або не той Вовк?

– Тому я і направив запити до Генеральної прокуратури, до Вищої ради юстиції, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів… Хоча після мого запиту ця інформація у прокуратурі Києва була видалена. А Генеральна прокуратура мені відповіла, що це питання має бути всесторонньо вивчено, тому термін розгляду мого депутатського запиту вони продовжують ще на 30 днів. І це мене зайвий раз переконало у моїй правоті, бо якщо все це було б неправдою, відповідь мені надіслали б відразу, та ще й від судді Вовка мені надійшов судовий позов – за наклеп, і цей позов він у власному суді і виграв би… Але ж ні. Всі мовчать. Ніхто не відповідає: ні Вища рада юстиції, ні дисциплінарна комісія… Але якщо це навіть був не Вовк, скажіть мені, хто була та особа? Чи вона покарана? Чи притягнута до відповідальності? Чи, принаймні, звільнена? Якщо я неправий, я готовий публічно вибачитися перед Вовком, і хай він позивається до мене за образу честі і гідності…

– Коли добігає кінця той 30-денний термін, який взяла собі в якості бонусу Генпрокуратура?

– Тільки сьогодні мені моя помічниця подзвонила і сказала, що звідти прийшов такий лист…

– Зрозуміло. Але всі інші інстанції не можуть ігнорувати запит народного депутата…

– Ну я ж вам кажу: мовчання ягнят… Ну якщо це не Вовк, то так і скажіть: Москаль, ти оббрехав порядного суддю, ти – нєгодяй і подлєц… Нема питань. Тоді я маю розбиратися з джерелом цієї інформації.   

– Повертаючись до суду. Суд відмовив вам, посилаючись на те, що сторона обвинувачення має намір викликати вас як свідка…

– Така мотивація може бути застосована до 45 мільйонів українців. Заступник Генерального прокурора затвердив обвинувальний висновок, де є список осіб, які підлягають виклику в якості свідків. Мене в тому списку немає. Це по-перше. По-друге, я вже був у Генеральній прокуратурі. Але я можу давати покази, а можу й скористатися своїм правом, даним мені Конституцією України і відмовитися від них. Про що я письмово і заявив слідчому. Ми з ним сіли, поговорили… Якщо вже відверто, то я у діях Луценка бачу максимум те, що тягне на штраф, а не на позбавлення волі. А все інше – це цивільно-правові відносини з Пенсійним фондом (Луценку інкримінують також те, що він начислив своєму колишньому водію зайву пенсію. – Авт.). Чому Пенсійний фонд не сидить зараз у клітці? Луценко мав 300 тисяч підлеглих, і перевіряти пенсію кожного, це, мабуть, не його функція. Чому Пенсійний фонд це не перевірив? Чому не подали до суду? Якщо не ту пенсію призначили водію – перечеркніть і напишіть ту цифру, яка йому належиться за законом. А те зайве, що він отримав, утримуйте надалі з його виплат…

– Ну і чому цю лінію захисту не розробляють адвокати Луценка, які вже у нього є? Невже це не спадало на думку, приміром, Ігорю Фоміну, якщо тільки ваші претензії до Пенсійного фонду є обґрунтованими?

– Ви ставите мені неетичні питання. Я до обрання до Верховної Ради працював адвокатом. Подивіться мою біографію на сайті ЦВК чи ВР. І коли я не зійшовся у поглядах з главою президентською адміністрацією паном Балогою…

– Ніхто не ставить під сумнів вашу професійність…

– … ніколи один адвокат не втручається в діяльність іншого. У Фоміна може бути своя лінія захисту, а у мене – своя. Ми можемо доповнювати один одного у судовому засіданні. У підсудного багато адвокатів не буває.

– Просто йдеться про те, що насправді цей фокус із введенням вас у процес знадобився для того, аби виграти трохи часу, адже новий адвокат починає наново знайомитися з матеріалами справи…

– І що б це нам дало? Ну, дали б мені ще днів двадцять, і що б це дало? Абсолютно дилетантська версія, яка доводить, що автор її не має більшого розумового потенціалу.

– То ви змиритися з тим, що суд відмовив вам у праві захисту Луценка чи ви будете намагатися робити нові спроби?

– Безперечно. Такі клопотання можна заявляти хоч кожного дня. Це право підсудного. І ситуація аналогічна до тієї, що у Власенка. Чому Власенка допустили, а мене – ні? Це зайвий раз свідчить про вибірковість нашого правосуддя. Конституція дає рівні права і Тимошенко, і Луценку на вибір захисника. Де логіка, скажіть мені? Я не бачу логіки. У політичному сенсі вага Тимошенко, мабуть, вища за вагу Луценка, але ж люди у нас є рівними у своїх правах…

P.S. Наступне слухання у справі Юрія Луценка відбудеться 30 червня.

“Обозреватель”
http://obozrevatel.com/interview/gena-i-vovk.htm

Поширити