Архіви авторів: editor

Для об’єктивного розслідування смертей на Майдані в лютому-березні 2014 року були всі можливості Читати запис >

Геннадій Москаль нагадав, що для об’єктивного розслідування смертей на Майдані в лютому-березні 2014 року у правоохоронців були всі можливості, однак цього не було зроблено.

“Якщо тема розслідування смертей на Майдані все ще когось цікавить, то ось моє інтерв’ю “Дзеркалу тижня”, оприлюднене 6 березня 2014 року, – написав він на своїй сторінці в Фейсбуці. – З того часу мало що змінилося, тому більшість оцінок є актуальними (крім прогнозу по АРК в кінці).

З прикрістю знову констатую, що замість об’єктивного розслідування цих злочинів, для чого в лютому-березні 2014 року були всі можливості, тоді почалися якісь незрозумілі ігрища й намагання вигородити окремих злочинців. Що і призвело, зрештою, до того, що через шість років після трагедії більшість винних не сидять.

Та заради пам’яті про загиблих треба нагадувати про це суспільству знову і знову”.

З повною версією інтерв’ю можна ознайомитися нижче:

Геннадій МОСКАЛЬ: “Водночас снайпери отримали від влади вказівку розстрілювати не тільки протестантів, а й міліціонерів”

Більш нищівного критика МВС часів Януковича, ніж генерал Москаль, в Україні не було. Парадоксально: режим попереднього президента вже кілька тижнів як повалено, а інтонації Москаля практично не змінилися. Він запевняє, що призначене на революційній хвилі нове керівництво МВС та СБУ спускає на гальмах справи про масові вбивства на Євромайдані й саботує роботу з розслідувань, намагаючись вигородити злочинців.

Про події останніх місяців та їх теперішні наслідки — в сьогоднішньому інтерв’ю Геннадія Москаля.

“Спеціаліст із Росії попереджав, що силові спецоперації призведуть до багатьох жертв і непередбачуваних наслідків, але до нього не дослухалися”

— Пане Геннадію, ви заздалегідь попереджали про спецоперації з силового розгону Євромайдану “Хвиля” і “Бумеранг”. Це дало якісь результати?

— Інформацію про спецоперації мені надали патріотично налаштовані високопоставлені офіцери з МВС, і я повідомив про них (вказавши напрямки, звідки починатиметься зачистка) ще 27 січня. Новина розійшлася по багатьох ЗМІ, однак у таборі мітингувальників до неї поставилися скептично — мовляв, Москаль розповсюджує всякі страшилки. А владу розкриті плани вже не могли зупинити. “Хвиля” й “Бумеранг” розроблялися ще за радянських часів. Першу спецоперацію готувало МВС для протидії масовим безпорядкам, а другу — СБУ як антитерористичну. За роки незалежності України “Хвилю” застосовували тільки раз — у 2007р. на Ай-Петрі, коли Могильов зносив самовільні будови кримських татар (до речі, ці дії досі так і не отримали юридичної оцінки). “Бумеранг” не застосовувався жодного разу. “Привід” з’явився лише тепер — акції протесту проти Януковича. Проведенню обох спецоперацій передувала спеціальна підготовка. Переодягнені працівники СБУ під виглядом мітингувальнків, до котрих долучилися й справжні учасники акцій протесту, підпалили офіс Партії регіонів, внаслідок чого загинуло двоє людей (офіс належав нардепу Смітюху, який кілька разів публічно висловлював незгоду з діями влади, тому нищити його майно було не шкода). Водночас снайпери отримали вказівку розстрілювати не тільки протестантів, а й міліціонерів. Усе робилося для ескалації конфлікту, щоб виправдати силову зачистку Євромайдану. Одразу після цього з’явилися гнівні заклики до президента від обласних рад Сходу, Півдня та Криму з вимогами вжити рішучих заходів, діяти жорстко і т.д. Тобто ці речі були взаємопов’язані й чітко сплановані.

— Ви заявляли, що “Хвилю” та “Бумеранг” розкритикував російський спеціаліст із антитерористичної діяльності…

— Це справді так. За моєю інформацією, ідеться про одного з найбільш авторитетних спеціалістів із антитерористичних операцій, героя Росії В’ячеслава Бочарова, який прибув на запрошення адміністрації президента України. “Хвилю” й “Бумеранг” представляли в АП, і присутній при цьому Бочаров різко розкритикував спецоперації, попередивши, що вони призведуть до багатьох жертв із обох боків та непередбачуваних наслідків. А керівників МВС і СБУ назвав професійно непридатними. Однак владу це не переконало, тому з Росії запросили ще одного фахівця — колишнього першого заступника Головного розвідувального управління генштабу Росії (тепер він у відставці), який мав скласти алгоритм спецоперацій, оскільки ні Захарченко, ні Якименко в цьому не тямили. Росіянин жив у готелі “Київ”, його рахунки оплачувала СБУ.

— Чому ж такій величезній кількості силовиків не вдалося довести спецоперації до кінця?

— Бо морально вони вже не були готові воювати. У перших лавах на барикади кинули строковиків внутрішніх військ, що їх мали використати як гарматне м’ясо. Але після кривавого протистояння на Грушевського до Києва почали з’їжджатися матері солдатів і благати їх берегти себе, нікуди не лізти тощо. Моральний дух “Беркуту”, який до того ж нечисленний, на той час теж був дуже низький. Бійці не рвалися на барикади, бо бачили, що з іншого боку люди готові стояти за свою ідею на смерть. Ось чому спецоперації були приречені.

— Чому силовики залишили президента?

— Силовики були деморалізовані. А після того, як регіонали масово почали виходити з партії і Верховна Рада проголосувала за припинення вогню, у них з’явився привід повернутися додому. Там спочатку виникли панічні настрої, — бійці ховалися по київських казармах, боячись вийти на люди. Смислу воювати за Януковича в них не було жодного, оскільки стало зрозуміло, що режим ось-ось повалять.

“Податкові майданчики та нелегальні заводи Захарченка й далі працюють, просто над ними вже інші “смотрящі”

— Ви знаєте, хто віддав наказ снайперам убивати людей?

— Використання снайперів передбачене “Хвилею” та “Бумерангом”. Було кілька груп снайперів — із СБУ (“Альфа”) та МВС (спецпідрозділи внутрішніх військ плюс “Сокіл”). Наказ застосувати зброю спецпідрозділам МВС міг віддати тільки Захарченко. І він сам зізнався у своїй заяві від 20 лютого, що дав такий наказ. Стосовно “Альфи”, то їй наказати стріляти мали повноваження Якименко або його перший заступник Тоцький. Однак дозвіл на введення в дію “Хвилі” та “Бумерангу” дав особсисто Янукович.

— Днями голова СБУ Наливайченко і міністр МВС Аваков заявили, що стрілянину спровокували снайпери, котрі представляли “третю силу”, тобто іноземці…

— Ці зроблені в унісон заяви є не чимсь іншим як намаганням відбілити СБУ та МВС. В оприлюднених мною документах про введення в дію силових спецоперацій названі снайперські групи конкретних українських спецпідрозділів. Там-таки вказані їхні точки дислокації, прізвища відповідальних, позивні снайперів, які збігаються з даними перехоплених радіопереговорів. Снайпери були розміщені по всьому периметру території протистояння, то як туди могли затесатися якісь іноземці? Яка “третя сила” приснилася Авакову з Наливайченком? Адже чітко встановлено, що наші, українські снайпери зі зброєю перебували на бойових позиціях тоді, коли було вбито людей. А тепер командири спецпідрозділів розповідають журналістам, що стріляв невідомо-хто. Хто повірить у ці казочки? Чому в цих снайперських груп досі не вилучено зброю, не проведено балістичних експертиз (які б довели, що міліціонерів і мітингувальників убивали з однієї зброї), не вилучено документацію, в якій вказано, хто того дня отримав гвинтівки? Більшість цих прямих доказів уже знищена, хоча їх можна й необхідно було задокументувати!

— Але який смисл керівниками СБУ та МВС заявляти про “третю силу”?

— Наливайченко ніколи не мав авторитету в СБУ, тому тепер намагається заробити імідж тим, що, мовляв, “не здає своїх”. До мене вже кілька разів підходили від СБУ з проханнями не чіпати “Альфу”, бо наразі треба боронити Крим, туди, крім “Альфи”, їхати нікому, а Москаль “шиє” їй убивства людей. Ну то давайте вибачимо все — що вони спалили Будинок профспілок із офісом Партії регіонів, що вбивали людей і т.д. Але як тоді дивитися в очі рідним загиблих? І що означає — нікому боронити Крим? Невже у спецпідрозділ не можна набрати професіоналів, чиї руки не заплямовані кров’ю? Що ж до Авакова, то його заява про “третю силу” — від безпомічності й безпорадності. Він не знає, як розслідувати ці справи. Не замінив апарат МВС, то хто документуватиме злочини, — вони самі на себе? Простіше все скинути на “третю силу” й нічого не робити. Але ж, крім кривавого побоїща 18—20 лютого на Інститутській, були й інші події. Скажіть, хто вбивав людей на Грушевського? “Беркут” зі своїх рушниць “Форт-500”
12-го калібру, — це всім відомо. Купа вбитих, близько півтори тисячі поранених, 36 чоловік залишилося без одного чи обох очей. То це теж “третя сила” була? Хто приєднував до світло-шумових гранат залізяччя, щоб калічити мітингувальників? Хто побив і покалічив понад 200 журналістів, — теж “третя сила”? Нічого ж не розслідується. Усе, що зробив Аваков, — розформував “Беркут”. Тепер залишається перейменувати Внутрішні війська в Національну гвардію, і притягувати до кримінальної відповідальності буде нікого, бо не залишиться ні “Беркуту”, ні ВВ.

Днями я отримав відповідь Авакова на своє звернення з запитанням, де тепер високопоставлені працівники МВС, які віддавали наказ розігнати Майдан 30 листопада. Як з’ясувалося, начальник київської міліції Коряк звільнився за власним бажанням, а командир київського “Беркуту” Кусюк утік і переховується. Зате заступник начальника київської міліції з громадської безпеки Федчук, який, за вказівкою Коряка, давав команду на застосування “Беркуту” (крім того, він керував міліцією на Грушевського та на Інститутській, коли жорстоко розігнали мітинг, що йшов до Верховної Ради), начальник управління громадської безпеки Мариненко, що інструктував “Беркут”, і його заступник Карандюк, який на місці керував спецпідрозділом, — усі залишаються на своїх посадах. Як і керівники територіальних підрозділів “Беркуту”. Можете зробити висновки самі.

— Хоч когось притягнули до відповідальності за ці події?

— Є два “гучні” викриття. Перше — МВС затримало одного з міліціонерів, котрі знущалися над Гаврилюком. Але для цього великого розуму не треба, адже є відео, яке бачила вся країна. Питання тільки в тому, чому затримали одного: на відео чітко видно як мінімум кілька облич. Друге — затримання одного з причетних до викрадення І.Луценка та Ю.Вербицького — злочинця, котрий начебто працював у фірмі Олексія Чеботарьова. При тому що викрадали активістів із Олександрівської лікарні семеро злочинців. Що ж до Чеботарьова, то тут треба зрозуміти одну річ: він був “смотрящим” від Захарченка над контрабандою тютюну та спиртного. Крім прибутків від продажу посад і збору данини з підлеглих, Захарченко контролював податкові майданчики (конвертаційні центри), а також мав нелегальні заводи, на яких розливалося контрафактне спиртне, виготовлялися тютюнові вироби. Чеботарьов курирував цей напрям — ставив у регіонах своїх людей, ті стежили, щоб комерсанти купували товар у них, а якщо хтось брав у інших — ловили й карали. І знаєте, що найцікавіше? Після затримання підозрюваного з фірми Чеботарьова ці заводи з податковими майданчиками продовжують працювати, як і раніше, просто над ними вже інші “смотрящі”. “Бізнес” передався з рук у руки, наче естафетна паличка. Це відомо багатьом людям, але толку ніякого. Хіба що мені газеті поскаржитися… Тобто ще невідомо, чим є насправді це затримання, — намаганням встановити справедливість чи бізнес-розборками. Інших викрадачів так і не знайшли…

“Призначення Авруцького начальником міліцейського главку в Криму— це злочин проти державності України”

— За вашою логікою, нова влада навіть не намагається покарати злочинців, винних у масових вбивствах людей?

— При Авакову й Наливайченку цього не буде, однозначно. Вони ж випустили Януковича, який особисто давав вказівку на введення в дію силових спецоперацій. Крім того, екс-президент — головний носій державних таємниць. Йому як головнокомандувачу підпорядковувалися Головне управління розвідки Міноборони, а також СБУ, Служба зовнішньої розвідки, він знає про всю резидентуру України за кордоном, найбільш цінних агентів і т.д. У мене немає сумнівів, що тепер усі ці дані в Росії. Януковича не “взяли”, бо, мовляв, це б викликало великий суспільний резонанс. Але для чого тепер домагатися його екстрадиції, — резонансу вже не буде? Крім того, якби Януковича затримали, ми б не мали сьогодні тієї ситуації в Криму. Бо він не дав би погодження на призначення Аксьонова (встиг це зробити, доки не був позбавлений повноважень) і не попросив би Путіна ввести війська… Ще один показовий приклад роботи Наливайченка й Авакова: через день після їхнього призначення я, як голова парламентської тимчасової слідчої комісії (ТСК), попросив сприяння у спілкуванні з кількома начальниками департаментів МВС та СБУ, поки вони на місці. Загальна картина подій на Євромайдані мені й так зрозуміла, але треба було з’ясувати деякі подробиці. Вони пообіцяли до кінця дня зателефонувати, посприяти в зустрічах, надати кабінети. Я прочекав до 11-ї ночі, а далі сам зателефонував у чергові частини МВС та СБУ. Там відповіли, що зв’яжуться за годину, а потім сказали — якщо хочете отримати якусь інформацію, пишіть депутатські запити. Щоб після повалення режиму Януковича голові ТСК не дали можливості попрацювати в МВС та СБУ, а сказали писати звернення, — хіба це не саботаж?..

— Що скажете про міліцейські призначення на місцях? Той-таки Крим, до прикладу…

— Це взагалі кричущий факт! Авруцького, заступника мера Феодосії, підозрюваного у вбивстві мера Бартенєва, голову міського осередку Партії регіонів, який із початку року особисто вручив 42 членських квитки ПР новим партійцям, Аваков призначає начальником кримського главку міліції! Через півгодини після самопроголошення Аксьонова прем’єром він без бою здає всю кримську міліцію “новій владі”, віддає ключі, печатки, таємні документи і т.д. новопризначеному Аксьоновим начальнику Абісову, а сам повертається працювати у Феодосію. Знаєте, що найприкріше? Що Кримський главк можна було зберегти для України, адже росіяни зброю не застосовують. Тих, хто відмовляється присягати на вірність самопроголошеному уряду, не штурмують, а намагаються перетягти на свій бік облогою чи підкупом. Необхідно було зразу після зради Авруцького взяти главк у пряме підпорядкування МВС. Однак цього не зробили, тому кримську міліцію втрачено, а людей, які залишилися вірними Україні, кинуто напризволяще. Хіба це не злочин із боку Авакова?

— Можливо, проте важко повірити, що Аваков призначив Авруцького навмисно, щоб той здав міліцію Аксьонову.

— Є злочини, скоєні з прямим умислом, а є — з необережності. За обидва передбачено відповідальність. Я поясню, чим викликане призначення Авруцького. Зараз, на превеликий жаль, кадри в МВС добирають не за професійними якостями, а так, як при Захарченку, — хто більше дасть, той і начальник. Видно, Авруцький дав таку суму, від якої не змогли відмовитися. Тому Аваков тепер і мовчить, бо Авруцький завтра може сказати — я ж за все заплатив.

— Ви кілька разів працювали в Криму, добре знаєте розклад сил і настрої на півострові. Які пр
гнози?

— Росія не має наміру приєднувати Крим до себе. Планується, що це буде самопроголошена територія, яку визнають Росія, її сателіти і, можливо, кілька країн у Африці. Усе розвиватиметься за сценарієм або Придністров’я, або Косова. Що йде саме до цього, будь-якій людині при здоровому глузді було зрозуміло одразу, щойно прем’єром обрали Аксьонова (його батько — Валерій Аксьонов — колишній голова російської общини в Молдові). Однак СБУ все проспала. Адекватної реакції з боку центральної влади на ситуацію в Криму досі немає. І це найсумніше…

Василь Валуйко  «Дзеркало тижня”, 6 березня 2014р.

http://gazeta.dt.ua/internal/gennadiy-moskal-vodnochas-snayperi-otrimali-vid-vladi-vkazivku-rozstrilyuvati-ne-tilki-protestantiv-a-y-milicioneriv-_.html

Поширити

Як проходили засідання ТСК з розслідування злочинів на Майдані. Відео Читати запис >

Репортаж із засідання парламентської “Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування протиправних діянь правоохоронних органів та окремих посадових осіб, посягань на права і свободи, життя і здоров’я громадян під час подій, пов’язаних з масовими акціями суспільно-політичного протесту”. 23 квітня 2014 року.

Поширити

Як проходили засідання ТСК з розслідування злочинів на Майдані Читати запис >

Кто расстреливал Майдан. Допрос командира “Альфы”

Руководитель операций СБУ рассказал все подробности – сколько бойцов было задействовано, где именно и что делали, когда на Майдане расстреливали людей

Руководитель спецподразделения “Альфа” Службы безопасности Украины на заседании временной следственной комиссии Верховной Рады по расстрелу людей на Майдане Владимир Човганюк рассказал о роли подразделения в революционных событиях. На момент проведения операций Човганюк был первым заместителем руководителя “Альфы”. В буквальном смысле допрос на заседании комиссии устроил в четверг глава ВСК, генерал милиции Геннадий Москаль.

– Было ли спецподразделение “Альфа” задействовано 20 февраля?

- Да, и 18, и 20 февраля.

- Вы сожгли Дом профсоюзов?

- Нет, конечно.

- Но ваши бойцы там были?

- Да, наши бойцы там были.

- С какой целью? Зачем вам поставили цель проникнуть в Дом профсоюзов?

- Была объявлена антитеррористическая операция по плану "Бумеранг".

- Значит, такой план действительно существовал?

- Да, такой план был.

- Вы лично его видели? Там ваша фамилия стоит и ваш мобильный телефон.

- Собственными глазами план видел начальник антитеррористического центра.

- Какой у вас позывной?

- "Индеец".

- Все правильно. В плане так и написано.

- Никто этого не отрицает. Лично я готовил боевой расчет.

- Сколько вас высадилось на Дом профсоюзов?

- 238 человек. Но не высадилось, а зашло.

- Через отель "Крещатик".

- Да.

- Разве у вас есть столько личного состава!?

- Помимо киевского управления были задействованы региональные - Кременчуг, Крым, другие региональные подразделения.

- Представители ФСБ были?

- Причем здесь... Нет, конечно.

- Это же не мои выдумки. Так были или нет?

- Я же вам говорю - не было. У нас достаточно людей, чтобы выполнить любую задачу. Причем здесь ФСБ?

- Это ваше руководство говорит о деятельности ФСБ.

- Наше руководство такого не могло сказать.

- Как не могло!? Хорошо. Какая задача была перед вами поставлена перед штурмом Дома профсоюзов?

- В рамках проведения антитеррористической операции нам сообщили оперативную информацию о том, что в этом здании помимо двух тысяч человек находится еще тысяча вооруженных людей, якобы в здании находится оружие.

- Вам поставили задачу на их физическое устранение?

- Такую задачу никто и никогда не ставил.

- Хорошо. Вот вы увидели, что там действительно вооруженные люди. Они направили на вас оружие. Что бы вы делали?

- Конечно, применяли бы оружие.

Помимо киевского управления были задействованы региональные - Кременчуг, Крым, другие региональные подразделения 

- Чем вы были вооружены?

- Полная экипировка - длинные и короткие стволы плюс, зная, что там находятся люди, которые могут быть не вооружены или вооружены битами или холодным оружием, мы получили гладкоствольное оружие для отстрела резиновых пуль.

- Вы применяли оружие в Доме профсоюзов?

- Оружие не применялось. Были сделаны лишь два предупредительных выстрела на крыше, когда подразделение зашло на крышу здания Дома профсоюзов. На крыше оказалось огромное количество бутылок с коктейлями Молотова и, кажется, двое людей бегали по крыше с оружием. Людям была дана команда стоять на месте, но человек бросился к технической двери. Один из сотрудников сделал два предупредительных выстрела в стену, чтобы мужчина не применил свое оружие. Мужчина забежал в технический люк и поджог за собой вход.

- Вы спустились вниз? До какого этажа дошли?

- Первая группа захвата дошла до седьмого этажа. На восьмом этаже была сделана остановка, потому что зачистка помещения шла с трех направлений - с трех лестниц. На восьмом этаже была сделана остановка для того, чтобы группы выровнялись. В это время уже произошли определенные переговоры с митингующими - им дали возможность уйти, но они снова подожгли за собой этаж.

- У вас был контакт с митингующими?

- Да, один из командиров групп, которая вышла на восьмой этаж, вступил в переговоры. митингующие спросили - кто вы, зачем. Им все объяснили и сказали: ребята, лучше отсюда уходите, здание будет зачищено. Им дали возможность уйти, но после этого они зажгли лестницу и седьмой этаж. Наши сотрудники тушили этот пожар. Каждому третьему выдали личный огнетушитель, развернули брандспойт. Но началась сильная задымленность и работать стало невозможно. Даже наши комбинированные противогазы не выдерживали, потому я дал команду всем эвакуироваться на крышу. Какую-то часть людей я оставил на этаже, потому что если вдруг кто-то из митингующих будет подниматься - чтобы не сгорели и не задохнулись и их можно было эвакуировать на соседнее здание.

Вторая группа находилась в соседнем здании. Задача была такая: если вдруг пожар и мы не сможем спуститься ниже, то для того, чтобы войти, от них требовалось обеспечить альтернативный проход в стене и таким образом заходить на этажи. Но пожар помешал. С седьмого этажа мне доложили о сильном запахе бензина. Я понимал, что любая искра может вызвать пламя и группа захвата может пострадать. Я приказал спуститься на шестой этаж, потом - на четвертый, третий. С третьего этажа я приказал выходить на улицу.

- По вашей информации, на каких этажах должны были быть вооруженные люди в количестве тысячи человек? 

- Это должны были быть пятый и шестой этажи либо восьмой, по которому не удавалось получить достоверную информацию.

- Конкретный вопрос. Если бы вы встретили на этажах лидеров оппозиции - что вы должны были сделать? Ведь они должны были туда зайти. Сценарий предусматривал, что "разгонная команда" должна была дойти до самой сцены, откуда лишь один путь - в Дом профсоюзов. Что вы должны были с ними сделать?

- Ничего.

- Вам давали команду на их физическое устранение?

- Никто и никогда команду устранять не дает.

- Кто вас инструктировал?

- Я инструктировал личный состав.

- И вы сами принимали решение?

- Никогда никакому бойцу не ставится задача открывать огонь. Каждый боец принимает соответствующее решение самостоятельно согласно закону о милиции.

- Ну, вот увидел боец Яценюка. Он, например, полез в карман за телефоном, а бойцу показалось, что за оружием.

- Знаете, в "Альфе" служат адекватные люди. Когда мы принимаем бойцов в качестве кандидатов, то они проходят очень серьезный психический отбор.

Далее на комитете стали демонстрировать фотографии, опубликованные американским сайтом The Daily beast. Човганюк подтвердил, что на фото - двор центрального здания СБУ на Владимирской, 33 и сотрудники Службы безопасности.

Кто расстреливал Майдан. Допрос командира "Альфы"

- Что в этих сейфах?

- Это просто сейфы.

- Пустые, что ли? И куда вы их везете?

- Мне тяжело сказать. Но в то время ждали возможного штурма Владимирской, потому укрепляли ворота, подгоняли машины.

- Сейфами укрепляли!?

- А почему нет?

- А почему да? Ну, хорошо. Автор публикации утверждает, что у него есть 90 гигабайт визуальной продукции с 20 и 21 февраля. Куда вы собирались ехать?

Кто расстреливал Майдан. Допрос командира "Альфы"

- У нас постоянно выезды по работе. Этот выезд мог быть куда угодно, включая на полигон на тренировки.

- В чехле - снайперская винтовка?

Кто расстреливал Майдан. Допрос командира "Альфы"

- Мне тяжело сказать.

- Так подойдите ближе.

- Знаете, я хорошо вижу.

- Так что это может быть?

- Ну, даже если это снайперская винтовка?

- Послушайте, вы очень раздраженно на все вопросы отвечаете. Мы тут просто публично пытаемся разобраться, кто убивал людей на Майдане. Вы, как эксперт, можете сказать, что это?

- Там может быть снайперская винтовка, может быть автомат...

- А по-моему, по длине ствола там более чем понятно, что это. Ладно. Идем дальше. Что означают желтые повязки на рукавах?

Кто расстреливал Майдан. Допрос командира "Альфы"

- Система опознавания.

- Ночью светятся?

- Нет.

- А как вы ночью различаете друг друга?

- Есть фонари, приборы ночного видения. Повязки для того, чтобы когда проводятся активные действия, то всякое может быть. Бойцы должны понимать, где свои.

- А для чего тогда спецрота с автоматами, которая оделась как вы, тоже надела такие повязки?

Кто расстреливал Майдан. Допрос командира "Альфы"

- Экипировка у всех подразделений практически одинаковая.

- У вас повязки в виде липучек, а у них - перевязанные ленты.

- У нас это скотч.

- На фото с Владимирской все машины ваши?

- Да, это наши машины.

- А почему вы все эти приготовления делали не на базе?

- В то время практически весь личный состав был переведен на Владимирскую, 33 для усиления административных зданий СБУ.

- Автор публикации говорит, что речь идет о 20 февраля.

- Мне тяжело сказать, что вообще автор хотел сказать всем этим. Съемка велась с одного из зданий на Владимирской.

- Автор этой публикацией хотел показать, что следствие в Украине вообще не чешется по поводу раскрытия преступления против людей. Ну а по поводу съемки - это вы уже сами ищите, кто там у вас завербованный. Я полагаю, что это вмонтированная стационарная камера. 

- Я думаю, это сделано из окна.

- Но 90 гигабайт снять из окна - это же сколько снимать надо? Кроме того, он пишет, что фото с сейфами - это уже 21 февраля. Что нужно было укреплять 21 февраля, если 21 февраля Якименко и Захарченко уже удрали?

- Вы, наверное, полагаете, что я отслеживаю перемещение каждого сотрудника. На Владимирской у наших сотрудников нет никаких сейфов и даже кабинетов. Мы там временно пребывали. Сотрудникам "Альфы" сейфы не нужны. Они есть только у начальников подразделений.

- А почему начальник подразделения убежал? Какую вину за собой чувствует?

- Он никуда не убегал. Он находится в Киеве.

- Его допрашивала прокуратура?

- Конечно.

- Почему тогда прокуратура пишет, что он в розыске?

- Это вопрос уже не ко мне.

- Сколько у вас есть снайперов?

- На тот момент было семеро снайперов из Киева и семеро снайперов из Крыма. Всего у нас было 12 винтовок.

- Что за винтовки? Они покупались под Евро-2012 или какие-то другие?

- Blaser'а. Были закуплены, по-моему, еще в 2003-2004 году.

- Не новые?

- Нет. Под Евро-2012 "Альфа" ничего не закупала, кроме бронежилетов для региональных подразделений.

- Снайперы были на точках 20 февраля?

- 20 числа начальник центра получил команду отправить людей на Администрацию президента для охраны.

- Радиопереговоры, опубликованные в интернете - это ваши снайперы?

- Скажу честно, я интернетом не пользуюсь. Говорили, что есть записи, но я их не слышал.

- Там есть и ваш позывной.

- На Администрации и на здании Кабмина меня не было. Туда отправили 100 человек, в том числе снайперов.

- Вы сам снайпер?

- Нет, я руководитель. Профессиональный путь снайперские задачи не предусматривал.

- Вы можете четко сказать, где использовались винтовки?

- Сначала снайперов отправили на Администрацию президента, потом снайперов отправили в распоряжение сотрудников УГО. Им дали команду переместиться на Кабмин, откуда наши снайперы наблюдали за ситуацией. Но, по докладам, которые я получал потом, людей с оружием они не видели, фиксировали много людей, перемещающихся по крышам, которые могли быть корректировщиками, потому что их видели с приборами наблюдения. Но, как мне докладывали, эти люди могли быть со сканерами - как только засекали, что их обнаружили - сворачивались и уходили. Было несколько случаев, когда наши снайперы видели чехлы для транспортировки оружия. Но самого расчехленного оружия не видели.

- Других снайперов из Сокола или Омеги ваши снайперы видели?

- Нет, насколько я знаю, нет.

- В следующий раз пригласим представителей всех спецподразделений и попросим Генпрокуратуру провести фоноскопическую экспертизу записей, чтобы понять, чьи там голоса.

- Никто же не скрывается. Если услышим свои голоса - нет проблем, можем подтвердить.

- У вас были заранее куплены конспиративные квартиры с выходом на Майдан и все близ лежащие улицы?

- Нет, никаких конспиративных квартир у нас там не было.

- Ваши снайперы стреляли по людям?

- Нет, наши снайперы никогда не позволят себе стрелять в безоружных людей, если только это не в рамках операции и когда такой человек может представлять угрозу для окружающих людей. Сотрудники "Альфы" ни в кого не стреляли и не применяли оружие. Наши снайперы были задействованы намного позже основных событий с расстрелом людей - только где-то ближе к обеду выдвинулись на позиции.

- Но людей расстреливали весь день! Ну хорошо. Ваше спецподразделение участвовало в поджоге офиса Партии регионов на улице Липской?

- Наше подразделение участвовало лишь в одном мероприятии - это здание профсоюзов. На Администрации президента и Кабмине - это было просто усиление объектов.

- Генпрокуратура изъяла ваши винтовки?

- Нет. Но я знаю, что это готовится. Была проведена ревизия вооружения. Баллистические экспертизы пока не проводились.

***

На  какую страну работала верхушка СБУ

Следующим на ВСК на вопросы отвечал заместитель начальника главной инспекции СБУ Анатолий Калюжняк. Он подтвердил, что план "Бумеранг", предполагавший силовую зачистку Майдана, действительно существовал. Однако зачистка Дома профсоюзов было отдельной операцией. Калюжняк сообщил, что еще 14 февраля начальник антитеррористического штаба Андрей Меркулов (дает показания в ГПУ) доложил бывшему главе СБУ Александру Якименко (в розыске) о незаконности так называемой антитеррористической операции "Бумеранг". Но, несмотря на записку, глава Службы оставил ее без реагирования. Однако в итоге прошлой властью было решено задействовать не "Бумеранг", а некий устный и незаконный план. Оригинал плана отсутствует. Все материалы, по словам Калюжняка, переданы в ГПУ.

Следует отметить, что Меркулов и Якименко оба поднялись по карьерной лестнице благодаря бывшему президенту Виктору Януковичу. Оба - крымчане. Более того, в свое время Меркулов, будучи депутатом горсовета Севастополя, подставил украинскую спецслужбу, заявив о том, что СБУ вербует сотрудников ЧФ РФ. Это лишь один из штрихов того, кого именно при Януковиче назначали в руководство СБУ и в интересах какой страны работала верхушка спецслужбы.

Заседание ВСК длилось больше двух часов. Вопросы также задавались представителям МВД. После заседания ВСК Москаль отметил, что не поверил никому из докладчиков. Кроме одного - начальника управления медицинского обеспечения и реабилитации МВД Петраша. Он рассказал о пулях, которые остаются в медицинских центрах и которыми почему-то совершенно не интересуется следствие. "Вы сами все слышали. Чем занимается следствие - я не знаю. Да и на комиссию никто из членов-депутатов ВСК не пришел", - сказал Москаль. Тем временем в Генпрокуратуре рапортуют, что следствие по делу о расстреле протестующих и силовиков на Майдане продолжается.

Постійна адреса статті:

https://news.liga.net/politics/articles/kto_rasstrelival_maydan_dopros_komandira_alfy

Поширити

Москаль: після Майдану злочинцям не продемонстрували принцип невідворотності покарання Читати запис >

Колишній голова парламентської ТСК з питань розслідування протиправних діянь правоохоронних органів та окремих посадових осіб, посягань на права і свободи, життя і здоров’я громадян під час подій, пов’язаних з масовими акціями суспільно-політичного протесту Геннадій Москаль вчергове нагадав про план “Бумеранг”, завдяки якому слідчі органи могли затримати більшість злочинців ще взимку 2014 року.

“З того дня, коли я обнародував частину планів “Бумеранг” і “Хвиля”, за шість років мало що змінилося, – написав він на своїй сторінці в соціальній мережі “Фейсбук”. – Тож коли завтра бачитимете вселенський сум в очах відповідальних за справедливе розслідування, коли вам розказуватимуть про чергові “здобутки” та “перепони” слідства у справах Майдану – знайте, що все могло бути інакше.

Переконаний, що значна частина нинішніх проблем нашої країни стала можливою й тому, що не були покарані всі винні у розстрілах людей. Майбутнім потенційним злочинцям у формі так і не було доведено і продемонстровано принцип невідворотності покарання. Саме тому все це продовжується”.

З документами, обнародуваними 6 (!) років тому, можна ознайомитися за посиланням:

Поширити

Москаль оприлюднив висновок парламентської ТСК щодо трагічних подій 18-20 лютого 2014 року Читати запис >

Колишній голова Тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань розслідування протиправних діянь правоохоронних органів та окремих посадових осіб, посягань на права і свободи, життя і здоров’я громадян під час подій, пов’язаних з масовими акціями суспільно-політичного протесту Геннадій Москаль на своїй сторінці в Фесбук нагадав про висновок ТСК щодо трагічних подій 18-20 лютого 2014 року.

“В чергові роковини трагічних подій 18-20 лютого 2014 року – найганебнішої сторінки в історії української міліції – нагадую про висновок парламентської ТСК щодо розслідування цього епізоду. Висновок було направлено до Генпрокуратури в липні 2014 року.
Читайте уважно і не тільки те, що хочеться почути…

“Тимчасова слідча Комісія ВР України закінчила перевірку подій, що відбувалися з 18 по 20 лютого 2014 року на Майдані Незалежності та прилеглих до нього вулицях у Києві.
Комісія встановила:
Зранку 18 лютого 2014 року розпочалася запланована мирна хода ЄвроМайдану до Верховної Ради України, де мав відбутися мітинг із подальшою передачею резолюції Верховній Раді. Учасники ходи скористалися своїм правом, передбаченим статтею 39 Конституції України “право збиратися мирно без зброї, проводити мітинги, походи та демонстрації”.
Однак у порушення статті 33 Конституції України (кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування), а також Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (право громадян України вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України в будь-якому напрямку, в будь який спосіб і будь який час за винятком обмежень, які встановлюються Законом. Свобода пересування може бути обмежена тільки за рішенням Суду) 9 грудня 2013 року Печерський районний суд м. Києва виніс Ухвалу № 757/27190/13-Ц. Якою було заборонено Чемерису Володимиру Володимировичу, Закревській Євгенії Олександрівні, Лебедю Михайлу Олександровичу, Каменєву-Лебедю Михайлу Володимировичу, Всеукраїнському об’єднанню “Батьківщина” Київської міської організації політичної партії, голові депутатської фракції Політичної партії “УДАР” Кличку Віталію Володимировичу та будь-яким іншим особам чинити перешкоди у вільному пересуванні громадянам, будь-яким іншим фізичним та юридичним особам у будь-який спосіб, у тому числі проїзду автотранспорту по вулицях Круглоуніверситетській, Шовковичній, Пилипа Орлика, Інститутській, Грушевського, Банковій, Хрещатик, Лютеранській, Заньковецької, Гусовського, Різницькій, Богомольця, Командарма Каменєва, Липській, а також на Майдані Незалежності, Кловському узвозі, провулках Кріпосному та Липському, та заборонено вказаним особам і організаціям вчиняти дії щодо блокування в будь-який спосіб тротуарів, пішохідних переходів, автомобільних доріг, у тому числі й шляхом розміщення на проїзній частині різних предметів, що перешкоджають проїзду транспортних засобів у місті Києві та вільному пересуванню пішоходів по тротуарах і пішохідних переходах по названих вище вулицях. Ухвала допущена судом до негайного виконання.
Тільки 6 червня 2014 року Апеляційним судом м. Києва було розглянуто апеляцію та скасовано Ухвалу Печерського районного суду м. Києва № 757/27190/13-Ц, а матеріали повернуті до Печерского районного суду.
22 січня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 12 “Про затвердження порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян”. Її суть у тому, що вільне пересування громадян буде проводитися та припинятися за рішенням відповідного керівника органу внутрішніх справ. При випуску постанови Кабмін крім перевищення владних повноважень порушив норми статті 19 Конституції України, яка визначає, що правовий порядок в Україні гарантується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Процитуємо ще раз ст. 33 Конституції України: “Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місяця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом”. Дана норма Конституції чітко вказує, що обмеження можуть встановлюватися тільки законом, а не постановою Кабміну.
Згідно зі ст.3 Закону України “Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні”, “свобода пересування — право громадянина України, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно, за своїм бажанням переміщатися по територій України в будь-якому напрямку, в будь який спосіб, і в будь-який час, за виключенням обмежень, які встановлюються законом”.
Статтею 12 даного Закону чітко встановлені обмеження свободи пересування: “Свободу пересування, відповідно до закону, може бути обмежено:
— у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів;
— у зонах, які згідно із законом, належать до зон з обмеженим доступом;
— на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
— на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Свобода пересування обмежується щодо:
— осіб, до яких, відповідно до процесуального законодавства, застосовано запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням або позбавленням волі;
— осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
— осіб, які згідно із законодавством, перебувають під адміністративним наглядом;
— осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу, підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
— осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту, і стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
— іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;
— осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;
— іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів, і які мають статус військового.
З огляду на викладене, постанова КМ України № 12 від 22.01.2014 року прийнята в порушення Конституції України та чинного законодавства, як така, що порушує права і свободи громадян.
Згідно із Законом України “Про міліцію”, керівники органів внутрішніх справ не мають право виносити рішення про обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти. Згідно зі статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, “кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить у межах цієї території право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання”. Згідно зі статтею 13 Загальної декларації прав людини, “кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах кожної держави”.
Дана Постанова КМ України випущена для оприлюднення в ЗМІ і направлена для виконання Міністерству внутрішніх справ України, ГУ внутрішніх військ МВС України, Службі безпеки України та Генеральній прокуратурі України без підпису прем’єр-міністра України М.Азарова.
В діях членів Кабінету Міністрів України, які брали участь у підготовці даного проекту постанови, візували текст документу та голосували за постанову на засіданні Кабінету міністрів України, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 статті 365 Кримінального Кодексу України — “Перевищення влади або службових повноважень”.
Тобто неправомірними діями посадових осіб були cпричинені тяжкі наслідки громадянам, які брали участь в акціях мирного протесту по вулиці Інститутській та прилеглих до будівлі Верховної Ради України вулицях 18 лютого 2014 року. Тоді протестувальники йшли з вимогами до будівлі Верховної Ради України і в результаті незаконного перекриття та блокування частину їх було вбито, а частина зазнала тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Рішенням Окружного Адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року дана постанова скасована.
Окрім цього, оприлюднення вказаної постанови відбулось з грубим порушенням чинного законодавства з таких причин:
— більшість співробітників Секретаріату Кабінету міністрів України, які після прийняття даної постанови візували її проект, проставили свої підписи “із застереженням” (за наявними даними, у зв’язку з тим, що їм були відомі вищевказані порушення під час прийняття постанови);
— 22.01.14 перший заступник міністра Кабінету міністрів України Владислав Забарський, перевищуючи службові повноваження, проставив візу “На випуск” на проекті Постанови №13 від 22.01.14, яка дозволяє передання її в засоби масової інформації для оприлюднення, без підпису постанови прем’єр-міністром України Азаровим М.Я. (останній після засідання КМУ полетів у Давос).
В.Забарський з метою підписання вже оприлюдненої постанови звернувся до М.Азарова — фактично після того, як той подав у відставку. Однак М.Азаров відмовив В.Забарському в підписанні постанови.
Вказана постанова досі знаходиться в Секретаріаті КМУ без підпису М.Азарова, тобто юридично до теперішнього часу вона є недійсною.
Згідно з пунктом 4 параграфу 55 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМ України від 18.07.07 №950, прийняті акти Кабінету Міністрів прем’єр-міністр підписує в день проведення засідання. Таким чином, у порушення Конституції України та законів України, на підставі незаконно винесеної Печерським районним судом м. Києва Ухвали № 757/27190/13-Ц та прийняттям Кабінетом Міністрів постанови № 12 від 22 січня 2014 року, доступ та прохід громадян до всього урядового кварталу, включаючи будівлі Верховної Ради України, Адміністрації Президента України та кабінету міністрів були заблоковані, вхід заборонений.
Без присутності судового виконавця, в порушення Конституції та законів України, співробітники МВС та Головного управління внутрішніх військ перекрили вулицю Грушевського й не допустили прохід учасників мирної ходи до будівлі ВР України, чим спровокували конфліктну ситуацію, яка саме через непрофесіоналізм та злочинну діяльність органів правопорядку переросла в громадянське протистояння.
Керівництвом Міністерства внутрішніх справ для придушення громадського протистояння було відкомандировано в розпорядження ГУ МВС у м. Києві ряд військових частин ГУ внутрішніх військ МВС та працівників обласних спецпідрозділів “Беркут” із: Автономної Республіки Крим (150 працівників), Волинської області (35), Вінницької (35), Дніпропетровської (120), Донецької (80), Житомирської (45), Запорізької (60), Кіровоградської (50), Луганської (100), Миколаївської (70), Одеської (100), Полтавської (30), Рівненської (40), Сумської (30), Харківської (100), Херсонської (40), Хмельницької (30), Черкаської (30), Чернігівської області (40) та міста Севастополя (56).
Таким чином, у результаті протистояння між органами правопорядку та мирними демонстрантами (яке було спричинено саме винесенням ухвали Печерського районного суду № 757/27190/13-Ц та постановою Кабінету міністрів № 12) сталися жертви: були вбиті та поранені, як із боку мирних протестувальників, так і з боку працівників спецпідрозділу “Беркут” та працівників внутрішніх військ.
З метою подальшої ескалації напруги в суспільстві та створення умов для можливості введення надзвичайного стану, спеціально підготовленою агентурою та перевдягнутими під “майданівців” працівниками СБУ був підпалений офіс на той час правлячої в країні Партії регіонів по вул.Липській. У результаті підпалу загинуло двоє мирних осіб, які займалися обслуговуванням будівлі. Осіб, яки вчинили підпал, МВС так і не встановило.
Після зіткнень на вулицях Інститутській та Грушевського (в районі будівлі Верховної Ради), учасники протистояння перемістилися на Майдан Незалежності, де протистояння продовжилися.
19 лютого 2014 року голова Служби безпеки України О. Якименко вводить в дію на території Майдану Незалежності та прилеглих до нього вулицях Антитерористичну операцію згідно з планом “Бумеранг” (матеріали щодо даного плану направлялися Комісією до Генпрокуратури раніше).
Одночасно міністр внутрішніх справ В.Захарченко вводить у дію спеціальний план “Хвиля”, чим посилює протистояння між учасниками акцій протесту та правоохоронними органами. В ході цих заходів також були зафіксовані вбивства як мирних громадян, так і правоохоронців.
19 лютого 2014 року голова Служби безпеки України О.Якименко оголошує про проведення Антитерористичної операції під кодовою назвою “Бумеранг”, і в її рамках дає доручення спецпідрозділу “Альфа” провести АТО в приміщенні Будинку профспілок, який на той час був штабом опозиційних сил.
Мета даної операції — фізичне знищення всіх, хто на той час знаходився в будівлі, а також лідерів і активістів опозиційних партій ВО “Батьківщина”, “Удар” та ВО “Свобода” (матеріали щодо спалення Будинку профспілок спецпідрозділом “Альфа” надсилалися на адресу Генеральної прокуратури України раніше).
В рамках Антитерористичної операції голова СБУ О.Якименко створив оперативний штаб у складі:
1. Керівник ОШУ АТО.
Керівник Антитерористичного центру при СБ України.
2. Заступник керівника ОШУ АТО.
Начальник штабу — заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ.
Перший заступник начальника Головного управління МВС України в м. Києві — заступник керівника координаційної групи АТЦ при ГУ СБ України у м. Києві та Київській області.
3. Члени штабу:
— Начальник ЦСО “А” Служби безпеки України.
— Командувач внутрішніх військ МВС України.
— В. о. Київської міської державної адміністрації,
— Заступник директора Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України.
Керівники об’єктів.
— Начальник Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України.
— Начальник 1 відділу штабу АТЦ при СБ України.
— Помічник начальника Головного Управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області — начальник штабу Координаційної групи Антитерористичного центру
— Начальник Головного управління ДСНС України в м. Києві.
— Начальник Головного Управління з питань НС КМДА.
— Заступник начальника Управління державної охорони України.
— Начальник мобільного прикордонного загону ДПС України.
— Начальник Управління Державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області.
— Заступник начальника Лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на транспорті.
— Начальник відділу загальної безпеки у галузі Міністерства транспорту та зв’язку.
— Заступник начальника залізниці — начальник Київської дирекції Залізничних перевезень на Південно-Західній залізниці (матеріали з даних питань були направлені в Генпрокуратуру України 13 червня 2014 року).
Однак до теперішнього часу деякі з членів штабу і досі перебувають на займаних посадах і навіть не допитані.
По периметру Майдану Незалежності та прилеглих до нього вулицях, у квартирах і на дахах житлових та адміністративних будинків були виставлені снайпери підрозділу “Альфа” СБУ, спецпідрозділу “Сокіл” УДО, внутрішніх військ та спецпідрозділу “Беркут” (матеріали по даному питанню, а також місце розташування снайперських груп були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 12 червня 2014 року).
18 — 19 лютого 2014 року почалися напади на підрозділи міліції у м. Львові: на Галицький, Залізничний, Личаківський, Франківський районні відділі міліції у Львові, Львівське міське управління міліції, Головне Управління МВС України у Львівській області, на приміщення спецпідрозділів “Грифон” та “Беркут”. Під час нападів на приміщення підрозділів міліції всього було викрадено 1 223 одиниці вогнепальної зброї та 68 921 одиниць боєприпасів.
Аналогічні напади були здійснені на працівників міліції в Рівненській, Волинській, Тернопільській областях. До сьогодні дані злочини не розкриті, а викрадена зброя не вилучена.
За даними Комісії, дана зброя з великою долею ймовірності використовувалася з боку невідомих, які з Майдану вели обстріл працівників спецпідрозділу “Беркут” та внутрішніх військ (матеріали з цього питання були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 11 червня 2014 року).
В рамках проведення Антитерористичної операції 18 січня 2014 року було повністю зупинено роботу метрополітену в Києві (матеріали з цього питання були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 25 квітня 2014 року).
З метою недопущення об’єктивного висвітлення подій почалося відключення опозиційних телеканалів (матеріали з цього питання були направлені на адресу Генеральної прокуратури України 15 травня 2014 року).
У Києві почалися масові підпали автомобілів, але, на жаль, до сьогодні жоден із фактів так і залишився нерозкритим (матеріали з цього питання були направлені на адресу МВС України та Генеральної прокуратури України раніше).
Найдраматичніші події почали розгортатися на Майдані Незалежності та прилеглих до нього вулицях 20 лютого 2014 року.
За даними швидкої невідкладної медичної допомоги м. Києва, з 6-10 год. ранку невідомими з боку Майдану Незалежності та прилеглих до нього вулиць почався обстріл працівників міліції та внутрішніх військ.
Таким чином, з 18 по 20 лютого 2014 року 196 працівників міліції та внутрішніх військ отримали вогнепальні поранення, з них було вбито 7 військовослужбовців внутрішніх військ та 10 працівників органів внутрішніх справ. Слід зазначити, що на момент отримання вогнепальних поранень працівники міліції та військовослужбовці внутрішніх військ були без табельної зброї.
Потерпілих від вогнепальних поранень військовослужбовців та працівників міліції направляли до Центрального госпіталю Міноборони, Центрального госпіталю МВС України та госпіталю Головного управління МВС України у м. Києві, де надавалася хірургічна допомога.
З незрозумілих причин оперативно-слідчі групи за даними фактами не виїжджали, тому вилучені з тіл поранених кулі залишилися в госпіталях. Під час операцій вилучені кулі складалися в одну ємкість, що унеможливило ідентифікувати, з якої конкретної зброї було здійснено поранення конкретного працівника міліції чи внутрішніх військ.
Хто саме стріляв у працівників правоохоронних органів, ані МВС України, ані Генеральна прокуратура України так і не встановили.
За дивними обставинами, всі матеріали за фактами отримання вогнепальних поранень та вбивств працівників міліції Генеральною прокуратурою України було передано на досудове розслідування в МВС України. Фактично ж розслідування не проводиться, а керівництво МВС від даної проблеми самоусунулося.
Комісією встановлено, що політичні партії ВО “Батьківщина”, “Удар” та ВО “Свобода” не мали на Євромайдані озброєних формувань, більш того — за допомогою своїх активістів та народних депутатів вони виявляли осіб із вогнепальною зброєю й передавали їх працівникам МВС Києва. Всім, хто знаходився на ЄвроМайдані в період масових протистоянь, було категорично заборонено мати вогнепальну зброю.
З огляду на те, що Комісія не є суб’єктом оперативно-розшукової діяльності чи слідства, вона не має можливості встановити осіб, які використовували вогнепальну зброю.
Комісія вважає, що цими особами могли бути:
1. Агентура МВС та СБУ, яка вдавала з себе активістів ЄвроМайдану (їм могли надати вилучену з незаконного обігу зброю, яка зберігалася на складах МВС та СБУ);
2. Штатні працівники оперативних служб МВС та СБУ, які вдавали з себе активістів ЄвроМайдану й ховали обличчя під масками;
3. Особи, які мали власні поняття соціальної справедливості й діяли на власний розсуд, або невідомі громадські організації.
Встановлено, що багато вогнепальних поранень було здійснено снайперами — це робилося для ескалації суспільно-політичної напруги в Києві з можливістю в подальшому запровадити надзвичайний стан (матеріали по даному факту було направлено на адресу Генеральної прокуратури України 21 травня 2014 року).
20 лютого 2014 року міністр внутрішніх справ України В.Захарченко в рамках Антитерористичної операції віддає злочинний наказ щодо застосування вогнепальної зброї на ураження проти протестувальників. Даний наказ ланцюгом передавався від міністра МВС до заступника міністра внутрішніх справ В.Ратушняка, начальника ГУ МВС України у м. Києві В.Мазана, заступника начальника ГУ МВС України у м. Києві П.Фетчука, начальника Управління ГУ МВС України у м. Києві О.Мариненка, начальника спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві С.Кусюка, який доручив виконати наказ одній із рот спецпідрозділу “Беркут”.
Аналогічні накази отримали: керівник спецпідрозділу “Сокіл” ГУБОЗ МВС України, який мав у своєму розпорядження снайперські групи; командуючий внутрішніми військами С.Шуляк; голова служби безпеки України О.Якименко, котрий віддав відповідний наказ своїм підлеглим: першому заступнику голови СБУ В.Тоцькому, начальнику спецпідрозділу “Альфа” О.Присяжному та керівнику Антитерористичного центру СБУ А. Меркулову щодо застосування вогнепальної зброї на ураження проти протестувальників.
З огляду на те, що в період з 18 по 20 лютого 2014 року загальна кількість тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, а також вбивств учасників акцій мирного протесту та працівників правоохоронних органів, становить кілька тисяч, Комісія зробила акцент тільки на фактах убивств та завдання тілесних ушкоджень, які сталися внаслідок використання вогнепальної зброї.
З боку учасників акції мирного протесту було вбито 76 чоловік, ще 145 чоловік отримали вогнепальні поранення (частина з них у подальшому померла в лікарнях).
По частині учасників акції мирного протесту стріляли з автомата Калашникова, моделі АКМС, набої 7,62 х 39 мм.
З одного тіла загиблого вилучено кулю калібру 9 х 18 мм, яка ідентифікується, як куля від ПМ (пістолет Макарова).
Із 17 тіл загиблих вилучено снаряди (картеч), відстріляна з гладкоствольної зброї, найймовірніше з помпової рушниці “Форт-500”, яка є на озброєнні підрозділів “Беркут”.
Однак слід констатувати, що в 75 відсотках загиблих та поранених від вогнепальної зброї є наскрізні вогнепальні поранення, тобто кулі пішли навиліт, що характерно для пострілів зі снайперських гвинтівок.
Комісією встановлено, що автомати Калашникова калібру 5,45 х 39 мм на той час були на озброєнні тільки у внутрішніх військ, а автомати Калашникова калібру 9,62 х 39 мм — на озброєнні підрозділів “Беркуту”.
Те, що снайперські підрозділи, які були в розпорядженні Внутрішніх військ МВС України (під керуванням полковника міліції С.Асавалюка); спецпідрозділу ГУБОЗ МВС України “Сокіл”; спецпідрозділу ГУ МВС України у м. Києві “Беркут”, спецпідрозділу СБУ “Альфа” 20 лютого 2014 року знаходилися на бойових позиціях, зафіксовано радіоперехопленням розмов між учасниками снайперських груп.
Встановлено, що основним перемовником був снайпер із позивним “Мирон”, який ідентифікований, як начальник снайперського відділу Управління “Альфа” Служби безпеки України, підполковник СБУ Бичківський А.М.
Крім того, на позиціях були виставлені снайперські групи, що належать Управлінню державної охорони (місце розташування — дах будівлі Адміністрації Президента та дах Будинку з химерами).
22 лютого 2014 року на посаду в.о. міністра внутрішніх справ України було призначено Арсена Авакова. В день призначення в приміщенні Верховної Ради голова ТСК Геннадій Москаль особисто підходив до А.Авакова з проханням виділити співробітників Центрального апарату МВС України для термінової охорони й опечатування зброї спецпідрозділів МВС України “Сокіл”, спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві, складу озброєння Департаменту матеріально-технічного та ресурсного забезпечення МВС України, а також ряду підрозділів внутрішніх військ, особливо тих, за якими числилися снайперські групи, напряму підпорядковані полковнику С.Асавалюку.
Пан Аваков спочатку з даною пропозицією погодився, але в подальшому не вжив жодних заходів для збереження зброї та відповідної документації. Це дало можливість командиру спецпідрозділу “Беркут” С.Кусюку та цілій групі співробітників “Беркут”, які брали безпосередню участь у розстрілі учасників акцій мирного протесту на вул. Інститутській, викрасти з приміщення спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві:
— 24 АКМС калібру 7,62 х 39 мм;
— 1 помпову рушниця “ФОРТ”;
— 3 снайперські гвинтівки СВД “ФОРТ-500”;
знищити:
— журнали прийому та видачі вогнепальної зброї;
— накази про закріплення зброї за кожним конкретним співробітником спецпідрозділу “Беркут”;
— картки-замісники на отримання зброї;
— контрольні кулі та гільзи від зброї спецпідрозділу “Беркут”, які з незрозумілих причин зберігалися не в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, як це передбачено відомчими нормативно-правовими актами, а в спецпідрозділі “Беркут”. Після цього С.Кусюк ті група його підлеглих безперешкодно залишити територію України.
Начальник Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на неодноразове запрошення взяти участь у засіданні Комісії для дачі пояснення — куди зникли контрольні кулі та гільзи від вогнепальної зброї спецпідрозділу “Беркут”, і чому вони не зберігалися, у відповідності до нормативних актів, в центральній кулегільзотеці, на засідання так і не з’явився й пояснень не дав.
Тільки 24 квітня 2014 року Головним управлінням МВС України у м. Києві було порушено клопотання перед МВС України про звільнення командира полку “Беркут”, полковника міліції С.Кусюка, який, до речі, на той час уже працював у поліції Російської Федерації.
За даними Комісії, разом із полковником С.Кусюком за межі України виїхали 62 працівники спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві, котрі можуть бути безпосередніми учасниками розстрілу учасників акцій протесту. На сьогодні частина з них працює в поліції Російської Федерації, інша частина бере участь у бойових діях в Донецькій та Луганській областях на стороні терористів.
Таким чином, через злочинно-халатне відношення до виконання службових обов’язків керівництвом МВС, усі речові докази, які мали лягти в основу обвинувального акту щодо участі спецпідрозділу “Беркут” (окремої роти, яка була одягнута в чорну уніформу), безповоротно втрачені й фактично відновленню не підлягають.
На сьогодні Генеральною прокуратурою України затримані два працівники даної роти, відносно котрих є докази, що 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській у Києві вони мали в руках автомати Калашникова й стріляли з них. Але сама зброя — автомати Калашникова — відсутня.
Відсутність зброї, а також контрольних куль та гільз не дає балістичній експертизі можливості встановити факт приналежності автоматів АКМС, які на сьогодні залишилися на озброєнні спецпідрозділу “Беркут”, до куль, що були вилучені з тіл поранених та загиблих від пострілів з автомату Калашникова.
Те, що дана рота мала в своєму розпорядженні автомати Калашникова та снайперські гвинтівки, підтверджується зйомками подій 20 лютого 2014 року по вул. Інститутській усіх провідних телеканалів України, які надали Комісії відеоматеріали.
Факт того, що затримані Генеральною прокуратурою України два співробітники “Беркуту” стріляли і в зазначений час знаходилися на вул. Інститутській, підтверджено, але, на жаль, матеріалізувати ці факти сьогодні неможливо через втрату всіх речових доказів.
На думку Комісії, є кілька версій щодо використовуваної вогнепальної зброї:
— це могла бути не табельна зброя спецпідрозділу “Беркут”, а вогнепальна зброя, яка зберігалася в Департаменті матеріально-технічного та ресурсного забезпечення МВС України, який, до речі, розташований неподалік від місця протистояння на Кріпосному провулку;
— або вогнепальна зброя, яка вилучалася з незаконного обігу й за актами визначалася, як знищена, а насправді могла була використана під час розстрілу мітингувальників.
На думку ТСК, без ідентифікації автоматів Калашникова та прив’язки їх застосування до затриманих працівників спецпідрозділу “Беркут” дана справа не має судової перспективи.
Також у Комісії є дані, що до розстрілу мітингувальників по вул. Інститутській та на Майдані Незалежності міг бути причетний спецпідрозділ “Беркут” ГУ МВС України у м. Севастополі, який у період зазначених подій зі зброєю знаходився в Києві. Команду на застосування вогнепальної зброї йому особисто давав заступник міністра внутрішніх справ В.Ратушняк.
Але перевірити дану інформацію ТСК не має можливості з огляду на те, що це можна здійснити тільки слідчим шляхом.
Президент України, Верховний головнокомандувач збройних сил України, якому були підпорядковані військові формування внутрішніх військ України, не застосував жодних заходів, передбачених ст. 106, 107 Конституції України, щодо припинення громадянського протистояння, яке призвело до численних жертв серед українських громадян.
Згідно з п.4 статті 28 Кримінального Кодексу України, “злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп”.
Комісія дійшла висновку, що керівником даної злочинної організації є колишній Президент України Віктор Янукович.
В злочинну організацію входили:
— весь склад Кабінету міністрів України, який 22 січня 2014 року проголосував за протиправні постанови № 12,13,14 (які на сьогодні скасовані Окружним Адміністративним судом м. Києва);
— міністр МВС України В.Захарченко;
— командуючий внутрішніми військами України С.Шуляк;
— заступник міністра внутрішніх справ України В.Ратушняк;
— заступник начальника ГУ МВС України у м. Києві В.Мазан;
— заступник начальника ГУ МВС України у м. Києві П. Фетчук;
— начальник управління громадської безпеки ГУ МВС України у м. Києві О.Мариненко;
— начальник спецпідрозділу “Беркут” ГУ МВС України у м. Києві С.Кусюк;
— голова Служби безпеки України О.Якименко;
— перший заступник голови СБУ В.Тоцький;
— начальник спецпідрозділу “Альфа” СБУ О.Присяжний;
— начальник Антитерористичного центру СБУ А. Меркулов;
— перший заступник міністра Кабінету міністрів України В.Забарський;
— весь склад оперативного штабу, який був створений наказом голови СБУ О.Якименком для проведення Антитерористичної операції;
— повний склад суддів Печерського районного суду м. Києва, якими було винесено завідомо неправосудну ухвалу № 757/27190/13-Ц від 09.12.2013 року;
— посадові особи Київської міської ради, які в порушення статі 33 Конституції України подали позов до Печерського районного суду м. Києва, на підставі якого була винесена ухвала № 757/27190/13-Ц від 09.12.2014 року.
Дії цих осіб підпадають під статтю 255 Кримінального Кодексу України — “Створення злочинної організації”“.

Поширити

Геннадій Москаль нагадав про агентів СБУ, впроваджених в опозиційні партії під час Майдану Читати запис >

Геннадій Москаль нагадав про секретних співробітників СБУ, впроваджених в середовище опозиційних партій під час Майдану і поцікавився, чи знайшли їх лідери цих партій.

“Продовжую нагадувати суспільству про злочини силовиків щодо власного народу, які здійснювалися під час Майдану, – написав він на своїй сторінці Фейсбук. – Особливо цікаво, що даний план з впровадження секретних співробітників в середовище опозиційних політичних партій та громадських організацій розроблявся саме в той час, коли в Криму йшла активна підготовка до анексії його Росією. Тобто замість того, аби займатися своїми прямими обов’язками – контррозвідувальною діяльністю – керівництво СБУ наказувало оперативним працівникам розміщувати в будівлі КМДА вибухові пристрої, стравлювати між собою різні політичні сили, виводити з ладу звукопідсилюючу апаратуру та переповнювати біотуалети (!).

Не оцінюючи зараз професійний рівень цього “плану” (його писали явно хворі на голову люди), хотілося б поцікавитися в керівництва згаданих в документі політичних сил: знайшли вони сексотів СБУ серед своїх вірних партійців? І чи шукали?)”

Якщо відповіді на ці питання надійдуть – обов’язково повідомимо про це суспільство.

Поширити

Геннадій Москаль: під час Майдану сбушники зупиняли метро і переповнювали біотуалети Читати запис >

Колишній голова парламентської ТСК з розслідування злочинів силовиків під час Майдану Геннадій Москаль заявляє, що під час подій Революції Гідності керівництво СБУ займалося диверсіями проти власних громадян замість контррозвідувальної протидії ворогу.

“Не дивлячись на те, що зараз багатьом політикам “не до того”, продовжую нагадувати про трагічні події 6-річної давнини – злочини силовиків часів Майдану, – підкреслив він. – В переважній більшості ці злочини “офіційно” не розкрито, а покарані лише одиниці – не дивлячись на те, що ще весною-літом 2014 року парламентська слідча комісія, очолювана мною, надала всі матеріали Генпрокуратурі.

Протягом сьогоднішнього дня згадуватиму про “роботу” керівництва СБУ, яке замість виявлення діяльності ворогів України (які тоді, як ми знаємо зараз, якраз готувалися до захоплення Криму), займалися усім, чим завгодно – зупиняли в Києві метро, засирали біотуалети на Майдані, через агентуру влаштовували конфлікти між протестувальниками та ін. Переконаний, що саме відсутність покарання винних у тих трагічних подіях і є однією з головних причин нинішнього стану справ.

За посиланням 2014 року – висновок парламентської ТСК щодо зупинки київського метро доблесними контррозвідниками та введення в дію плану “Бумеранг””.

Поширити

Геннадій Москаль порадив українцям оскаржувати подвійні платіжки за газ в суді Читати запис >

Геннадій Москаль заявив на своїй сторінці в Фейсбук, що Національна комісія, що здійнює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг, знаходиться поза межами правового поля України, відтак подвійні платіжки за газ є незаконними і можуть бути оскаржені в судах.

“До мене звертаються мешканці України щодо отримання ними двох платіжок за природний газ, в одній з яких вказано обсяг спожитого газу, а в другій — зазначена сума за його транспортування. Українці обурені та просять пояснити: як могло так статися, що вперше за всю історію незалежності України громадяни отримали замість однієї платіжки за газ дві?

Пояснюю: ця ситуація склалася через те, що президент і прем’єр-міністр просто витерли ноги о Конституцію України.

Нагадаю, що 13 червня 2019 року рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції закону «Про Національну комісію що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг» Конституційний Суд визнав, що повноваження НКРЕКП, надані їй Законом України від 22.09.2016 року № 1540, є неконституційними, а сама вона втрачає повноваження 31 грудня 2019 року. Таким чином, з 1 січня 2020 року остання знаходиться поза межами правового поля України.

Незважаючи на рішення Конституційного Суду України, Національна Комісія продовжує працювати, приймаючи абсурдні рішення про оплату за транспортування природного газу. В подальшому Комісія планує прийняти рішення про оплату транспортування електричної енергії за кордон, а також може прийняти рішення щодо оплати за транспортування води, водовідведення, теплопостачання, тощо.

На підставі Рішення Конституційного Суду України президент мав би скасувати указ президента від 10.09.2014 року № 715/2014 «Про затвердження положення про Національну комісію що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг», а також звільнити всіх членів даної Комісії.

Президент України має діяти тільки в межах конституційних повноважень, зокрема щодо участі у формуванні лише тих органів які передбачені Конституцією України. Згідно з Конституцією України, він не має права призначати членів Комісії. Вказані повноваження, які закріплені Законом України від 22 вересня 2016 року № 1540, виходять за межі конституційної компетенції парламенту та голови держави, оскільки Комісія не є консультативним, дорадчим або іншим допоміжним органом чи службою при Президенті України.

Це не перший випадок, коли президенти порушують Конституцію створюють органи і призначають їх керівників за межами тих повноважень, які їм надані Конституцією України. Це ж стосується і НАБУ, і ДБР, і Укроборонпрому, і Державного управління справами, а також інших органів. Конституційний Суд України чітко визначив, що якщо Президент України хоче більше повноважень – він повинен ініціювати зміни до Конституції України.

Прем’єр-міністр України згідно п. 9-1 ст.116 Конституції України «утворює, реорганізує та ліквідує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади». Згідно Рішення Конституційного Суду України, НКРЕКП є центральним органом виконавчої влади і має підпорядковуватися Кабінету Міністрів України.
Однак, жоден із високопосадовців рішення Конституційного Суду не виконав.

Моя порада тим, хто отримав платіжку за транспортування природного газу, звертатися до суду про скасування даної платіжки, оскільки її незаконно узаконив орган, який на сьогодні визнано неконституційним та який діє поза межами правового поля України.

До позовної заяви потрібно додати наступні документи:
1. Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5/р/2019;
2. Постанову Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»;
3. Квитанцію за транспортування природного газу”.

Поширити